Неділя, 25 червня 2017 року 
  
 
Українські міста в Інтернеті ::: Алушта Алчевськ Бахмач Бердичів Біла Церква Бориспіль Бровари Васильків Вишгород Вінниця Вознесенськ
Волочиськ Гадяч Городня Житомир Золотоноша Калуш Карлівка Київ Ковель Коростень Коростишів Куп'янськ Миколаїв Миргород
Нетішин Ніжин Нікополь Новоград-Волинський Новомиргородський район Пирятин Прилуки Прилуцький район Ромни
Сарни Свалява Світловодськ Севастополь Сєвєродонецьк Скадовськ Сміла Фастів Хмільник Черкаси Чернігів Южноукраїнськ
<OSP-UA.INFO> <Вибiр народу України> <Сайт Інституту Трансформації Суспільства> <Інтернет-конференції> <Міські оголошення>
<Робота і навчання в Україні> <Мій вибір - NATO>
Проекти ІТС
Проект наукової, освітньої та культурної співпраці з польськими та словацькими університетами!! (2013)
Роль брендингу міст в епоху змін: Європейський досвід для України
Формування сучасних управлінських та комунікативних навичок у працівників органів місцевої влади в контексті фінського досвіду
Центри НАТО в регіонах України
Розвиток міст шляхом євроінтеграції: досвід країн Вишеградської групи для України
Європейська перспектива українських міст у контексті польського досвіду (на прикладі міста Феодосія)
Україна та Росія: роль вищої школи в утвердженні сталої демократії
Партнерство малих міст України та малих міст країн Вишеградської групи
Фінський досвід місцевого самоврядування – для українських міст
Вивчення шведського досвіду місцевого самоврядування
Україна на шляху до євроатлантичної спільноти
Налагодження співпраці між діловими колами українських та польських міст
Україна - НАТО - Росія
Web-проекти
Українські міста в Інтернеті
Інтернет-конференції
Вибір народу України
Мій вибір - NATO
КИЇВ - інформаційно-аналітичний сервіс столиці України
Робота і навчання в Україні
Міські оголошення
OSP - аналітика, новини
24 червня 2017
Соскін до Ляшка: Перестаньте мочити один одного. Починайте імпічмент Порошенку
24 червня 2017
В Сербії геї вийшли на парад в честь призначення прем
24 червня 2017
Олег Соскин: об импичменте Порошенко: Он и его партия – политические банкроты
24 червня 2017
Олег Соскин: История с Гужвой свидетельствует, что Луценко пора бросать пить
24 червня 2017
Олег Соскин: Гужву нужно поддержать, потому что Порошенко не остановится и будет рубить другие СМИ
24 червня 2017
У Порошенка горить земля під ногами. Яка область наступною закличе Раду починати процедуру імпічменту?
24 червня 2017
Мінські угоди нікчемні, слід вимагати переговорів у Будапештському форматі, – Віктор Шишкін
23 червня 2017
Журналіст: Матіоса потрібно арештувати, він пропонував мені хабар 10 тисяч доларів
23 червня 2017
Касьянов о режиме Порошенко? На одних сладких сказках, без образа врага это дерьмо долго не протянет
23 червня 2017
Найди отличие от кремлевского фашизма: в Украине призывают убить всех, кто поддержал Страну.ua


Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
Журнал "Економіст", №2, 2010 00 00 0000

О.Соскін: Модель народного капіталізму - основа конкурентоспроможного розвитку української економіки

О. І. Соскін

МОДЕЛЬ НАРОДНОГО КАПІТАЛІЗМУ ЯК ОСНОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ

У статті надано теоретико-методологічне обґрунтування сутності та специфіки впровадження моделі народного капіталізму в Україні; доведено, що саме ця модель є найбільш прийнятною для нашої країни у сенсі забезпечення конкурентоспроможного розвитку української економіки та підвищення рівня добробуту громадян; запропоновано механізми втілення моделі народного капіталізму в реальну практику економічних трансформацій в Україні.

Ключові слова: модель народного капіталізму,середній клас, приватна власність, конкурентоспроможність, національна економіка.

 

O. I. Soskin

THE MODEL OF people's capitalism as THE BASIS OF COMPETITIVE DEVELOPMENT OF Ukrainian economy

In the article the theoretical and methodological substantiation of the essence and specificity of the model of people’s capitalism realization in Ukraine are presented; are proved that exactly this model is the most acceptable for our country in the sense of competitive development of Ukrainian economy providing and the level of citizen welfare increasing; the mechanisms of the model of people’s capitalism implementing in the actual practice of economic transformations in Ukraine are proposed.

Keywords: model of people’s capitalism, middle class, private property, competitiveness, national economy.

 

Постановка проблеми. Усі країни, економіки яких складають світове господарство, так чи інакше виробили національну модель соціально-економічного розвитку. Як бачимо, більшість країн, які є заможними та конкурентоспроможними, орієнтовані сьогодні на соціально-економічну модель народного капіталізму. Натомість країни, які є відсталими і мають низьку конкурентоздатність, функціонують у рамках державно-монополістичної моделі, якій притаманне функціонування відсталих, архаїчних соціально-економічних укладів, трайбалізм. Їм дуже важко перейти від індустріальної чи аграрної примітивної моделі розвитку до високотехнологічних укладів. Тому для будь-якої країни, і України також, в умовах фінансово-економічної кризи важливо сформувати ефективну соціально-економічну модель народного капіталізму. Сьогодні в Україні представлені три моделі економічного розвитку: 1) модель державного соціалізму; 2) модель державно-монополістичного, кланово-олігархічного капіталізму; 3) модель народного капіталізму. Прихильники третьої моделі, яку ми безпосередньо розвиваємо, розглядають Україну як демократичну державу з ринковою соціально орієнтованою капіталістичною економікою, органічну складову європейського простору. Ми вважаємо, що в нашій країні сьогодні створені необхідні умови для впровадження цієї моделі.



Аналіз досліджень і публікацій.
Починаючи із 50-х років ХХ ст. західні економісти і соціологи висунули чимало нових теорій та моделей трансформації капіталізму, які нині домінують у країнах Заходу. Ці теорії формулювалися на основі реальних соціально-економічних процесів, що відбувалися в економіках розвинутих капіталістичних країн. Саме в цей період у США виникла теорія «народного капіталізму», яку обґрунтували такі вчені, як А. Берлі, М. Надлер, Дж. Бернхем, С. Чейз, С. Кузнєц, Дж. М. Кларк, М. Сальвадорі та ін. Послідовним прихильником моделі «народного капіталізму» є вітчизняний учений О. Соскін, який розробив теоретико-методологічні основи та практичні механізми реалізації цієї моделі в Україні, з урахуванням її політико-економічних і культурно-історичних особливостей [7].



Мета дослідження
– надати концептуальне обґрунтування сутності та специфіки впровадження моделі народного капіталізму в Україні; довести, що саме ця модель є найбільш прийнятною для нашої країни у сенсі забезпечення конкурентоспроможного розвитку української економіки та підвищення рівня добробуту громадян; запропонувати систему заходів для втілення моделі народного капіталізму в реальну практику економічних трансформацій.



Основні результати дослідження.
У світовій науці сьогодні найбільш відомими й розробленими концепціями, які об’єднані в групу теорій „народного капіталізму”, вважаються: 1) теорія «демократизації капіталу», або «дифузії власності»; 2) теорія «управлінської (менеджерської) революції»; 3) теорія «революції доходів»; 4) концепція «колективного капіталізму»; 5) концепція «соціального партнерства» [6, с. 21–29]. Ідеї, закладені в них, є актуальними й сьогодні. Про це, наприклад, можна зробити висновок із заяви Президента Франції Ніколя Саркозі, зробленої під час відкриття Всесвітнього Економічного Форуму в Давосі (січень 2010 р.), де він наголосив, що капіталізм потребує змін, і насамперед шляхом зменшення доходів найбагатших людей (фінансовий сектор) та збільшення можливостей для середнього класу. Він також підтримав пропозиції Президента США Барака Обами, висловлені в Доповіді Конгресу США „Про стан справ у країні” (січень 2010 р.). У ній, поза іншим, ішлося про введення додаткових зборів із найбільших банків і одночасно про скорочення податків для 95% американських родин, а також для малого бізнесу, якому надаватимуться пільгові кредити (він запропонував виділити $30 млрд. для надання позик малим бізнесам) [2]. Подібні ініціативи свідчать про прагнення розвинутих країн трансформуватися в таких напрямах, як зменшення розриву у статках і вирівнювання доходів громадян, підтримка малого та середнього бізнесу, збільшення можливостей для розвитку індивідуальної ділової активності. Думається, що після подібних заяв світових політичних лідерів науковці приступлять до вироблення нових теорій народного капіталізму.

Деякі вітчизняні вчені пропонують покласти в основу парадигми економічного розвитку України теорію „народної економіки”. Її доцільність для нашої країни найбільш повно обґрунтували А. Філіпенко та С. Мочерний. Останній під „народною економікою” розуміє економічну систему, що розвивається в інтересах народу і передбачає використання всіх типів власності (при домінуванні трудової колективної власності), всебічний соціальний захист населення та національне демократичне економічне планування [5, с. 334]. Такий підхід, на наш погляд, певною мірою орієнтує українське суспільство на повернення до соціалістичного типу економіки, неефективність якого визнана практикою історичного розвитку та господарювання.

Водночас, слід зазначити, що висунення певної теорії – це лише перший крок, який потребує наступного кроку – перетворення її на модель, тобто визначення практичних механізмів, упровадження яких дасть змогу розірвати схеми, що лежать в основі нинішньої державно-монополістичної, кланово-олігархічної української економіки, і закласти такі підвалини її конкурентоспроможного розвитку, що відповідають національним інтересам нашої держави. Ми переконані, що для України найоптимальнішою є саме модель народного капіталізму, а не „народної економіки”.

Як відомо, основою капіталізму як політичної та соціально-економічної системи є приватна власність у її різних формах, вільне підприємництво та конкуренція. Тож, розробляючи модель народного капіталізму для України, ми передусім підкреслюємо, що вона, з одного боку, ґрунтується на таких атрибутах капіталізму, як вільний ринок і приватна власність, де капітальними активами володіють і управляють приватні особи, а з другого боку, не допускає формування олігархічних кланів та обмежує владу крупного монополістичного капіталу на користь якомога більшої кількості людей, які із власників своєї робочої сили перетворюються на власників результатів своєї праці та носіїв капітальної власності. Питома вага цих людей – середньої та дрібної національної буржуазії – має становити щонайменше 80% соціальної структури суспільства, яке розвиватиметься за моделлю народного капіталізму. Економіка країни, підґрунтям якої буде такий інституціонально-соціальний устрій, демонструватиме найвищий рівень ефективності, конкурентоспроможності та добробуту. Підтвердженням цьому є високі показники розвитку ряду країн світу, економічна політика котрих, по суті, спрямована на впровадження моделі народного капіталізму.

Подивімося на рейтинг країн за індексом глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index – GCI), представлений у Звіті Всесвітнього Економічного Форуму з глобальної конкурентоспроможності у 2009–2010 рр. Аналіз 133 країн світу за 12 критеріями конкурентоспроможності дав такі результати: рейтинг найбільш конкурентоспроможних країн світу очолила Швейцарія, якій цього року поступилися США, обійнявши другу позицію, на третьому місці – Сінгапур, а замикають п’ятірку країн-лідерів Швеція і Данія. Зазначені країни вирізняються тим, що в них розвинуті потужна корпоративна економіка, потужний середній та малий бізнес. Натомість країни, де економіку рухають фінансово-корпоративні групи, а більшість населення усунута від власності, у рейтингу конкурентоспроможності знаходяться в найкращому разі в п’ятому десятку (наприклад, Росія, Україна) [11].

Мусимо визнати, що наразі дедалі більше українських громадян не в змозі шляхом законної участі в ринковій економіці заробити достатньо доходів для підтримання себе і своєї родини. Неадекватні особисті та сімейні доходи обертаються для національної економіки браком купівельної спроможності. У нинішній час, коли бідність досягає масштабів, за яких її вже неможливо приховати або пояснити пристойними причинами, коли економіці країни загрожує дефолт, Уряд зобов’язаний вживати адекватних заходів, бо саме він відповідає за стабільність економічного розвитку та створення умов для зростання добробуту населення. І тепер замість перерозподілу власності, що передбачає модель народного капіталізму, Уряд змушений вдаватися до крайніх заходів – перерозподілу бюджетних коштів, експропріації коштів місцевих бюджетів, використовуючи ці заходи як псевдорятівні інструменти для управління економікою та відтягування її краху.

Тож якщо ми не хочемо, щоб маятник української історії знову гойднувся в бік руйнації української держави, як це відбувається протягом останніх 350 років, потрібна альтернатива – запровадження таких механізмів одержання і розподілу доходів у суспільстві, які б забезпечили значне розширення в Україні верстви дрібних і середніх приватних власників, тобто середнього класу. Сукупність подібних механізмів утворює модель народного капіталізму, яка останнім часом, про що зазначалося вище, з успіхом працює в багатьох країнах.

Модель народного капіталізму (її основні параметри викладені в табл. 1) відрізняється від моделі державно-монополістичного, кланово-олігархічного капіталізму, яка нині ствердилася в Україні, тим, що передбачає: по-перше, звуження меж державної власності на засоби виробництва, національний дохід, фінансово-кредитні інститути, об’єкти інтелектуальної власності тощо; по-друге, відчутне обмеження і зміну ролі сфери національного регулювання; по-третє, перерозподіл національного доходу на користь різних верств населення; по-четверте, значне скорочення витрат ресурсів (людських, фінансових, матеріальних) для забезпечення розширеного відтворення; по-п’яте, розкріпачення підприємницької ініціативи громадян, здобуття ними капіталу та відповідних доходів.

 

Таблиця 1. Базові параметри моделі народного капіталізму

[схему складено автором]

 






























Параметр


Характеристика


Тип власності


Приватна власність у різних її формах (індивідуальна, сімейна, партнерська, кооперативна, публічна акціонерна та ін.)                          


Головна мета


Формування у країні ефективної економіки й потужного середнього класу, що дає змогу задовольнити на розширеній основі індивідуальні потреби всіх громадян


Мотивація


Забезпечення економічної незалежності та життєстійкості суб’єктів господарювання завдяки власним доходам, що постійно зростають


Характер ринку


Вільний ринок, що діє за об’єктивними законами і за загальними рамковими правилами, встановленими центральною владою та органами місцевого самоврядування


Роль держави


Створення рівних умов для вільного розвитку підприємництва, підтримка малого та середнього бізнесу, вирівнювання економічними методами норми прибутку в різних галузях і сферах економіки



 

За моделлю народного капіталізму Україна формуватиметься як країна з розвинутою ринковою економікою, що базується на приватній власності. Тому законодавчо у нас мають бути закріплені такі норми: а) приватна власність є пануючою формою власності; б) вона є священною й недоторканною; в) будь-яке посягання на приватну власність з боку держави, державного службовця чи окремої юридичної або фізичної особи безжалісно і швидко каратиметься згідно із законодавством.

Досвід розвинутих капіталістичних країн свідчить, що в державному секторі не може діяти ефективний господар, спроможний виробляти прибуток і забезпечувати конкурентоспроможний розвиток сфери виробництва та послуг. Держава спроможна задовольняти тільки соціальні потреби слабких верств населення – інвалідів, пенсіонерів, дітей, а також підтримувати розвиток інфраструктури, насамперед – соціальної, а не виробничої. Отже, державу потрібно вилучити з виробництва, сфери послуг, торгівлі, фінансово-банківської сфери. Натомість потужний середній клас приватних власників, які володіють засобами виробництва, здатні найбільш ефективно їх використовувати, заохочуючи новації, самостійно здійснюючи управління всіма видами ресурсів, визначаючи ймовірні фінансові й інші ризики, забезпечуючи нові робочі місця, запобігаючи накопиченню боргів, тощо. Таким чином відбудеться відновлення генетично властивого українській нації тяжіння до приватної власності, утворення самостійних приватних господарств, їх вільного об’єднання на засадах кооперативних форм праці.

Основними механізмами впровадження моделі народного капіталізму, яку ми вважаємо найбільш прийнятною для України, є: трансформація інституціональних засад усіх фаз відтворення національної економіки, перебудова системи управління господарським процесом, зміна концепції бюджетотворення, побудова податкової системи на принципово новій основі (автор розробив та пропонує впровадити в Україні просту в адмініструванні модель оподатковування, що заснована на п'яти директивних податках); активізація внутрішнього ринку, підтримка формування інноваційно-технологічної моделі розвитку, заохочення вкладення венчурних інвестицій у малий і середній бізнес, якомога швидший перехід до індивідуального соціально-пенсійного забезпечення та ін.

Успішне втілення у життя зазначених механізмів потребує здійснення в українській економіці чотирьох основних структурно-інституціональних перетворень, спрямованих насамперед на зміну характеру та розподілу власності й системи управління.

1. Усунення кланово-корпоративних груп з економіки країни та системи державного управління, а зрештою, їх повна ліквідація; протистояння монополізації суспільних ресурсів; забезпечення рівності можливостей усіх суб’єктів господарювання; максимально можливе зменшення розриву між рівнями добробуту різних прошарків суспільства.

Загальновідомо, що заможність нації залежить від того, яким чином структурована система власності в державі, наскільки справедливо розподіляються багатство та доходи в суспільстві. Якщо у країні щонайменше дві третини населення володіє власністю, то це означає, що тут сформована поміркована норма розподілу доходів, унеможливлено отримання вузькими групами олігархічних власників монопольного прибутку, не функціонує модель максимізації доходів, а відтак відсутні умови для існування кланово-олігархічних груп та плутократії. Нині ж в Україні склалася кардинально інша система – сформовано двополюсне суспільство, де 5% кланово-олігархічної плутократії володіють 70% багатства, і навпаки, 60% населення володіють 5% національного багатства. Подібні тенденції характерні для багатьох країн із перехідною рецесивною економікою.

Натомість у державах, які функціонують за моделлю народного капіталізму, система власності структурована таким чином, що не дає можливості максимізувати прибуток і сформувати двополюсне суспільство. У країні, яка прагне побудувати ефективну економічну модель розвитку, не може бути не тільки мільярдерів, а й навіть мультимільйонерів. Це одна із важливих складових моделі народного капіталізму.

Накопичення і розвиток капіталу відбуватимуться тільки в тій країні, де середня норма прибутку суб’єктів господарювання (після сплати податків та зборів) не перевищує 30%. У цьому контексті доречно нагадати аксіоматичну тезу, наведену в „Капіталі” К. Маркса про те, як поводить себе капітал за різних норм прибутку, і якщо вона досягає 300 відсотків, то „немає такого злочину, на який він не ризикнув би, нехай і під страхом шибениці” [4, с. 770].

Отже, екстраполюючи вищесказане на економіку України, варто підкреслити, що для запровадження моделі народного капіталізму держава, на нашу думку, повинна за допомогою правових та економічних методів ввести певні обмеження, які б забезпечили мінімізацію прибутку (не більш ніж 30%) для юридичних та фізичних осіб (суб’єктів підприємництва), а також його вирівнювання. Відповідні міністерства та відомства, насамперед Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Антимонопольний комітет, мають створити міжгалузеву дисциплінарну групу стратегічного рівня, яка здійснюватиме галузевий моніторинг процесів формування, розподілу та кінцевого отримання прибутку.

Потрібно також створити умови для вільного перетікання капіталу з одних галузей в інші всередині країни. У ті економічні сектори, де утворилася найвища норма прибутку, повинен безперешкодно рухатися новий капітал. Відтак у цих галузях відбуватиметься поступове усереднення норми прибутку, зосереджуватиметься значна кількість суб’єктів господарювання, що націлені на отримання відповідного рівня прибутку. У жодному разі не можна стримувати розвиток таких підприємств, а навпаки, їх потрібно всіляко стимулювати.

У цьому зв’язку актуальним є спрощення системи реєстрації та звітності суб’єктів підприємницької діяльності. Держава не повинна втручатися в діяльність суб'єктів господарювання за допомогою таких каральних органів, як Податкова адміністрація, Управління по боротьбі з організованою злочинністю, СБУ та ін. Ліквідація системи надмірного „контролю” над підприємцями сприятиме тому, що бізнес сам знаходитиме найкращі галузі та можливості для отримання прибутку. Це необхідна умова для поширення моделі народного капіталізму в Україні.

2. Усебічний розвиток корпоративної форми приватної власності, що передбачає залучення працівників до володіння підприємством через отримання акцій та відкриття індивідуальних рахунків. Цей напрям структурно-інституціональних перетворень визначається логікою еволюційних змін у відносинах власності.

Варто нагадати, що План створення акціонерної власності працівників розробив американський економіст Луїс Келсо, якого вважають теоретиком народного капіталізму. Цей План, що дістав назву ЕСОП (Employee stock ownership plan), фактично є методикою фінансування, що дозволяє співробітникам придбати компанію, у якій вони працюють, за рахунок власних доходів. Зазначена методика наразі застосовується в 11 тис. акціонерних корпорацій США, зокрема й у деяких найбільших. Понад 11 млн. учасників схем ЕСОП володіють активами на суму понад $50 млрд. [3, с. 23.]. Л. Келсо вважав, що найманий робітник апріорі не може працювати ефективно. Тільки власник зацікавлений у максимізації результатів праці. Тому дослідник запропонував частину зарплати робітникам видавати акціями підприємства, де вони працюють. ЕСОПи дають працівникам право купувати акції за ціною на 15% нижче їхньої вартості на ринку. Таким чином, досягаючи пенсійного віку, чимало американців, окрім пенсії, одержують ще й акції, у тому числі того підприємства, на якому вони працювали. Пенсійні фонди використовують ці гроші як інвестиції.

Програми передачі працівникам акцій підприємства поширені й у інших країнах. У Франції ЕСОПи популярні в багатьох великих корпораціях, таких, наприклад, як „Ер-Франс”. В Англії вже мільйони людей стали власниками акцій своїх компаній. І в Китаї уряд під час приватизації віддає перевагу передачі державної власності тим, хто працює на цьому підприємстві.

Нині в західних країнах частка продукції, виробленої на підприємствах із корпоративною формою власності, у загальному обсязі реалізованої продукції становить 80–90%. На початку 50-х років у США налічувалося близько 6 млн. акціонерів. Сьогодні кількість їх наблизилася до 50 млн. У цілому в країнах Заходу кожен третій дорослий громадянин є акціонером [1].

ЕСОПи існують і в Росії, де з 1 жовтня 1998 р. набув чинності Федеральний закон "Про особливості правового положення акціонерних товариств працівників (народних підприємств)". Він став правовою основою створення та функціонування підприємств, у яких більша частина статутного капіталу належить працівникам. За чотири роки після прийняття цього закону в РФ з'явилося близько 80 народних підприємств, на яких працює близько 30 тис. осіб. Основні причини високої ефективності „народних підприємств” – їхня прозорість і демократизм, усунення глибокої прірви між менеджментом та робітниками, що властива більшості підприємств, де працівники позбавлені права голосу. Однак цей напрям дуже повільно торує собі шлях у Росії. Кількість підприємств, які обрали моделлю свого функціонування „народний капіталізм”, поки що занадто мала [8].

Формування сучасної акціонерної форми власності має стати для України, якщо вона зробить вибір на користь моделі народного капіталізму, важливим пріоритетом розвитку. Для його практичної реалізації насамперед необхідно на законодавчому рівні відмовитися від існування такої форми ведення господарства, як закриті акціонерні товариства (ЗАТ), що являють собою джерело формування кланово-олігархічних корпорацій в Україні. Потрібно не лише перейти до системи відкритих акціонерних товариств, а формувати відкриті публічні акціонерні товариства (ПАТ). Їх основна відмінність полягає в тому, що такий вид підприємств та корпорацій не має власника, який би володів контрольним пакетом акцій. Формування ПАТ дозволяє нейтралізувати монополію і зруйнувати модель „рейдерства” (коли підприємства захоплюють за допомогою різних силових механізмів), які нині поширилися в Україні. Окрім того, трансформація ЗАТ у ПАТ дозволяє мільйонам громадян долучитися до процесу позиціонування себе як власника підприємства, перетворитися із найманої робочої сили, економічних об’єктів на суб’єктів господарювання. І не має значення, що ці особи будуть міноритарними власниками у цих компаніях, головне – вони матимуть акції, що фактично засвідчує легітимізоване право людини на певну частку підприємства і надає їй статус приватного власника.

Таким чином, «народні підприємства» дають можливість потужно розвиватися національному соціуму та національному бізнесу, кидають виклик існуючій системі господарювання й відкривають шлях до власності на капітал тим, хто споконвічно був її позбавлений, тобто більшості людства. Будь-яка країна, високорозвинута або та, що розвивається, і особливо Україна, може скористатися цим механізмом „народного капіталізму” й довести, що кланово-олігархічній моделі розвитку є альтернатива, яка дозволяє забезпечити прискорення економічного розвитку й уникнути несправедливого перерозподілу доходів, що здійснюють кланово-олігархічні структури на свою користь, використовуючи механізм державної машини, яку вони контролюють.

3. Створення економічних та правових умов, спрямованих на всіляку підтримку та активізацію малого і середнього бізнесу, що сприятиме зростанню частки середнього класу в структурі суспільства, дистанціюванню політичної влади від економічної.

Безперешкодний розвиток малого і середнього бізнесу – найважливіша складова моделі народного капіталізму. Малі та середні приватні підприємства мають складати левову частку всіх суб’єктів господарювання й забезпечувати більшу частину робочих місць в економіці країни.

Особливо значущу роль малі й середні підприємства відіграють у невеликих містах. Надзвичайно перспективними є малі міста, мешканці яких поєднують індустріально-міський та аграрний спосіб життєдіяльності. Саме в „порогових” містах досить легко формувати ефективні інноваційні підприємства в аграрно-промисловому секторі, коли вирощування сільськогосподарської продукції відбувається на землях навколо цих невеликих міст, а переробка – у самих містах. Переваги такого підходу є очевидними: по-перше, у цьому процесі можна задіяти як сільське населення, так і мешканців міських громад; по-друге, відбувається значне збільшення попиту та пропозиції товарів; по-третє, руйнується монополія на рівні виробництва; по-четверте, відбувається практична реалізація таких ключових принципів побудови моделі народного капіталізму, як відкрита конкуренція і вільне підприємництво.

Не менш важливою складовою моделі народного капіталізму на рівні міст є розвиток кондомініумів, організацій із спільного утримування та обслуговування будинків, товариств власників житла. Учасники названих спільнот фактично набувають статусу суб’єктів спільного господарювання, оскільки перетворюють спільне житло, де кожний мешканець має приватну частку, у джерело отримання прибутку і ведення господарства. Це суттєво посилює позиції народного капіталізму як в окремих громадах, так і в державі у цілому.

Рушійною силою розвитку малого та середнього підприємництва є економічна свобода, що дозволяє вивести країну на рівень високоефективного розвитку. Чим більше суб’єктів підприємництва діятиме в економічному просторі України, тим більше розвиватиметься клітин народного капіталізму, де створюватимуться доходи, які є джерелом багатства нації. Розвиток економічної свободи лежить в основі вільного підприємництва. Саме економічна свобода, вільне підприємництво та системна конкуренція дадуть змогу Україні природним економічним шляхом вирівнювати норму прибутку, формувати умови для швидкого переливу капіталу в ті галузі та сфери, де найбільша норма прибутку.

4. Розвиток традиційного для України родинного типу господарської самоорганізації.

Сімейна форма організації ділового життя переважала в Європі до середини ХІХ століття, але була витиснута великими транснаціональними корпораціями, передусім американськими, на периферію суспільної економки. Тим часом, наприклад, у китайському соціумі традиційний сімейний тип господарської організації дотепер являє собою гнучку, відкриту, а в підсумку – дуже ефективну форму господарської діяльності. Вона, по суті, є зразком саме системної організації, здатної розгортатися від найпростішої «ядерної» спільності до більшого, диференційованого колективу, що має багато рівнів організації та профілів діяльності. І сьогодні в китайському діловому середовищі панують дрібні й середні компанії сімейного типу, яких мільйони. Процеси модернізації капіталістичного укладу в китайській економіці не тільки не спричинили ослаблення цієї форми організації бізнесу, але, навпаки, зміцнили її. Наприклад, на Тайвані, який досяг вражаючих успіхів в економіці, до останнього часу із 100 найбільших фірм 98 зберігали цілковито сімейний характер. Збільшується кількість фірм, де працює менш як 50 осіб, у Гонконгу. Аналогічні процеси характерні й для процвітаючої економіки Сінгапуру, уряд якого здійснює активну політику підтримки та зміцнення родини й сімейних форм бізнесу [9, с. 81–82].

Аналізуючи причини ефективності та динамізму розвитку економіки країн Східної Азії, побудованої переважно на життєздатній сімейній формі ділової активності, що є продуктом певної культурної традиції, деякі вчені дійшли висновку про існування особливого, «конфуціанського капіталізму», який має переваги перед капіталізмом західного типу. На Заході одним із перших (ще в 1979 р.) окреслив переваги «капіталізму за Конфуцієм» американський учений Г. Кан. Він докладно обґрунтував думку про те, що головною причиною стрімкого економічного зростання країн Далекого Сходу (тоді ще за межами континентального Китаю) була саме конфуціанська традиція, яка ґрунтується на особистій ретельності, наполегливості в досягненні поставленої мети, загостреному почутті організаційної ідентичності та лояльності до різних інститутів [13]. Від початку 1990-х років поняття «конфуціанський капіталізм», що ґрунтується на двох основних засадах, а саме: розглядає родину як «базову економічну одиницю», а державу – як інституцію, що відповідає за благополуччя середнього класу, входить у широкий вжиток у наукових колах [12]. Утім, чимало вчених поставилося до гіпотези про конфуціанське походження успіху далекосхідної моделі економіки набагато стриманіше. Наприклад, американський дослідник М. Леві стверджує: «Я думаю, що конфуціанство ніколи б не могло самостійно привести до ранньої появи модернізації, якби не виникнення сильної національної корпоративної держави» [10].

Ми переконані, що сімейні підприємства, де працюють члени родини його власника та декілька найманих робітників (3–5 осіб), є доволі ефективною і прийнятною для України формою господарської організації. Праця на таких приватних підприємствах є найбільш продуктивною, оскільки тут одночасно діють споживацька (коли власники є споживачами виробленого доходу) і накопичувальна (коли власники, які працюють на підприємстві, зацікавлені частину доходу не споживати, а нагромаджувати) моделі. Завдяки їх функціонуванню розширюється споживацький попит, оскільки на сімейних підприємствах як у їх власників, так і робітників формуються сталі доходи, тобто постійні джерела для споживання. У сімейних фірмах практично відсутня паразитична основа, а витрати на їх утримання та управління є досить низькими. Водночас, збільшення кількості таких підприємств значно розширює масштаби самозайнятості населення, що дозволяє державі позбутися обтяжливої функції формування нових робочих місць, скоротити величезні виплати безробітним. Окрім того, у сімейних компаніях легко запровадити прозорий механізм накопичення на індивідуальних соціально-пенсійних рахунках відповідних внесків для пенсійного забезпечення осіб (і власників, і найманих працівників), що зайняті на такому підприємстві, та здійснення інших соціальних виплат. Сімейні підприємства формують на розширеній основі продуктивний попит, позаяк їм потрібно купувати необхідні матеріали, сировину, обладнання. Важливим також є те, що вони формують реальний баланс між уречевленою та грошовою формами створеного продукту. Відповідно на сімейних підприємствах відсутні умови для формування фінансових „бульбашок” чи спекулятивних коротких („гарячих”) грошей.

Безумовно, наполягати на тому, що в сучасних умовах найбільш конкурентоспроможними у світі є ті країни, національні економіки яких побудовані винятково на родинних формах власності та бізнесу, означає однобічно підходити до аналізу економічних моделей цих країн, і особливо східно-азіатських. Сьогодні потрібно брати до уваги систему чинників, які хоч подекуди й суперечать один одному, але в сукупності забезпечують успіх тієї чи іншої країни. Серед таких чинників насамперед слід відзначити: проведення політики відкритості економіки, орієнтацію на зовнішні ринки, органічну інтеграцію в мережеву структуру глобального капіталізму, посилення виробничих зв’язків у внутрішньому та зовнішньому економічному середовищі, розвиток регіональної інфраструктури, використання новітніх технологій і практики менеджменту, застосування інноваційних механізмів та ін.

Водночас, мусимо визнати, що широке впровадження родинного типу господарювання як однієї зі складових моделі народного капіталізму дозволяє значно підвищити ефективність ведення бізнесу в тих країнах, що мають відповідну історичну й культурну традицію. До таких країн належить і Україна. Тому ми можемо стверджувати, що ця модель не є для нас запозиченою – вона відповідає ментальності української нації.

Висновки. Втілення в Україні моделі народного капіталізму, що базується на зазначених вище засадах, має відбуватися передусім шляхом структурно-інституціональних та монетарно-фінансових реформ, а також реформи місцевого самоврядування. Цей процес дасть змогу впродовж 10–15 років подолати нинішні економічні та соціальні негаразди в Україні, забезпечити стабільний конкурентоспроможний розвиток як національної економіки, так і загальносуспільної системи „держава – економіка – людина”. У результаті впровадження цієї моделі буде створено соціально-економічне підґрунтя для відновлення України як європейської, демократичної країни з ринковою економікою капіталістичного зразка, що базуватиметься на священній і недоторканній приватній власності.

Модель народного капіталізму вже сьогодні має в Україні багато прихильників серед державних діячів, громадських організацій, політичних партій, підприємців. Проте вона ще не стала домінантною економічною моделлю в нашій країні, бо наразі точиться жорстока боротьба між клановою олігархією, державною бюрократією і дрібною та середньою національною буржуазією, які є носіями якісно різних моделей. Потрібно докласти чимало зусиль на науково-теоретичному і практичному рівнях, аби довести, що тільки завдяки реалізації моделі народного капіталізму Україна стане в III тисячолітті органічною складовою європейської спільноти, потужною, заможною державою, спроможною забезпечити захист власних національних інтересів.

 

Література

1.      Гальчинський А. Власність, яка вона є: чи зможемо подолати глибоку деформованість [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.dt.ua/2000/2020/28597/

2.      Доклад Президента США Барака Обамы Конгрессу США «О положении дел в стране» // Русская служба новостей „Голоса Америки”, 27 янв. 2010 г.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www1.voanews.com/russian/news/america/Obama-State-of-the-Union-2010-01-27-82852522.html

3.      Келсо Луис О., Келсо Патриция Х. Демократия и экономическая власть. – Сан-Франциско: Институт Келсо по изучению экономических систем, 2007. – 268 с. (Електронна версія перекладу В. І. Федорова з англійської мови: Kelso Louis O. and Kelso Patricia. Democracy and Economic Power. Lanham MD: University Press of America, 1986).

4.      Маркс К. Капітал. Критика політичної економії: Т. 1. Гл. 24 // Маркс К., Енгельс Ф. Твори: 2-е вид. – К., Держполітвидав УРСР, 1969. – Т. 23. – 601 с.

5.      Мочерний С. В. Методологія економічного дослідження. – Львів: Світ, 2001. – 416 с.

6.      Савчук В. С., Зайцев Ю. К., Малий І. Й., Семенець О. Є. та ін. Трансформаційна економіка: Навч. посіб. / За ред. В. С. Савчука, Ю. К. Зайцева. – К.: КНЕУ, 2006. – 612 c.

7.      Див., зокрема: Соскін О. Яку соціально-економічну модель вибирає Україна? // Економічний часопис. – 1996. – № 2. – С. 6–9; Соскін О. Моделі влади в Україні: спроба політико-економічного аналізу // Економічний часопис. – 1997. – № 1. – С. 3–6; Соскін О. Модель народного капіталізму і національні економічні інтереси України // Економічний часопис. – 1998. – № 11–12. – С. 6–9; Соскін О. Шлях України: через демократію до європейської спільноти // Економічний часопис-ХХІ. – 2007. – № 11–12. – С. 3–6.

8.      Тарасов В.Народный капитализм по-русски [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.samoderjavie.ru/node/304

9.      Шаталов О. В. Реалии модели экономики с китайской спецификой // Панорама-2008: сборник научных материалов / Под общ. ред. А. А. Слинько; отв. ред. О. В. Шаталов. – Воронеж: Издательско-полиграфический центр Воронежского государственного университета, 2009. – 343 с.

10.  Levy M. J. Confucianism and Modernization // Conference on Confucianism and Economic Development in East Asia. – Taipei, Taiwan, Republic of China, May 29–31, 1989. – P. 564.

11.  The Global Competitiveness Report 2009–2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/documents/GCR09/index.html

12.  Wei Wou. Capitalism. A Chinese Version. – Ohio State University, 1992. – P. 26, 178.

13.  World Economic Development: 1979 and Beyond. – N.Y.: Morrow Quill, 1979. – P. 128.

 

Журнал "Економіст", №2, 2010, с. 21-25.


   [версія для друку]
 [обговорити на форумі]  [підписатися на матеріали]
Новини України   RSS
Проект „Вибір народу України”
31 липня 2017
Подписывайтесь на канал Олега Соскина в Youtube
31 липня 2017
Народний капіталізм: економічна модель для України" Олега Соскина в английской версии
31 липня 2017
Народний капіталізм: економічна модель для України
23 червня 2017
Війська НАТО вирушили до місць постійного розташування на півночі Польщі
23 червня 2017
Українці купують все більше помешкань над Віслою
23 червня 2017
Малопольща матиме свої Війська територіальної оборони
23 червня 2017
У Новому Сончі говорили про тіснішу співпрацю між християнськими Церквами
Новини міст   RSS
Проект „Українські міста в Інтернеті”
23 червня 2017
На подвір'ї житомирянина рятувальники викопали 73 артснаряди
Житомир
23 червня 2017
Житомир:Артилеристи 95 бригади стріляли з "Градів" на Дніпрі
Житомир
23 червня 2017
Курсанти ЖВІ на полігоні вдосконалили практичні навички
Житомир
23 червня 2017
Вишгород:Стартувала загальнонаціональна кампанія
Вишгород
23 червня 2017
Стадіон у східному мікрорайоні Скадовська потроху розбирають на металобрухт
Скадовськ
23 червня 2017
25 червня – День молоді
Новоград-Волинський
23 червня 2017
Відбулися археологічні розкопки
Новоград-Волинський
23 червня 2017
Міський голова Весельський В.Л. провів прийом особистий громадян
Новоград-Волинський
23 червня 2017
У Новограді-Волинському відкрили пам’ятник на братській могилі жертвам нацизму (після реконструкції)
Новоград-Волинський
23 червня 2017
Гаряча лінія до Дня молоді
Новоград-Волинський
Новини Києва   RSS
Проект „КИЇВ - інформаційно-аналітичний сервіс столиці України”
24 червня 2017
Соскін до Ляшка: Перестаньте мочити один одного. Починайте імпічмент Порошенку
24 червня 2017
В понедельник Порошенко встретится с Макроном в Париже
24 червня 2017
"Перемир'я": двоє українських військових загинуло, двоє поранені
24 червня 2017
В Сербії геї вийшли на парад в честь призначення прем'єром лесябіянки
24 червня 2017
Одеську журналістку й активістку побили в центрі міста
24 червня 2017
СМИ: Встреча Порошенко с Трампом была на платной основе - лоббисты получили 600 тысяч долларов
24 червня 2017
Анонс. Олег Соскін в ефірі телеканалу 112
24 червня 2017
Олег Соскин: об импичменте Порошенко: Он и его партия – политические банкроты
24 червня 2017
Олег Соскин: История с Гужвой свидетельствует, что Луценко пора бросать пить
24 червня 2017
Голодающую Оксану Сыроид увезла скорая
TyTa