Субота, 21 жовтня 2017 року 
  
 
Українські міста в Інтернеті ::: Алушта Алчевськ Бахмач Бердичів Біла Церква Бориспіль Бровари Васильків Вишгород Вінниця Вознесенськ
Волочиськ Гадяч Городня Житомир Золотоноша Калуш Карлівка Київ Ковель Коростень Коростишів Куп'янськ Миколаїв Миргород
Нетішин Ніжин Нікополь Новоград-Волинський Новомиргородський район Пирятин Прилуки Прилуцький район Ромни
Сарни Свалява Світловодськ Севастополь Сєвєродонецьк Скадовськ Сміла Фастів Хмільник Черкаси Чернігів Южноукраїнськ
<OSP-UA.INFO> <Вибiр народу України> <Сайт Інституту Трансформації Суспільства> <Інтернет-конференції> <Міські оголошення>
<Робота і навчання в Україні> <Мій вибір - NATO>
Проекти ІТС
Проект наукової, освітньої та культурної співпраці з польськими та словацькими університетами!! (2013)
Роль брендингу міст в епоху змін: Європейський досвід для України
Формування сучасних управлінських та комунікативних навичок у працівників органів місцевої влади в контексті фінського досвіду
Центри НАТО в регіонах України
Розвиток міст шляхом євроінтеграції: досвід країн Вишеградської групи для України
Європейська перспектива українських міст у контексті польського досвіду (на прикладі міста Феодосія)
Україна та Росія: роль вищої школи в утвердженні сталої демократії
Партнерство малих міст України та малих міст країн Вишеградської групи
Фінський досвід місцевого самоврядування – для українських міст
Вивчення шведського досвіду місцевого самоврядування
Україна на шляху до євроатлантичної спільноти
Налагодження співпраці між діловими колами українських та польських міст
Україна - НАТО - Росія
Web-проекти
Українські міста в Інтернеті
Інтернет-конференції
Вибір народу України
Мій вибір - NATO
КИЇВ - інформаційно-аналітичний сервіс столиці України
Робота і навчання в Україні
Міські оголошення
OSP - аналітика, новини
21 жовтня 2017
Кабмин Испании отстранил от должности президента Каталонии и все его правительство
21 жовтня 2017
Дубинский: Зам Гонтаревой Рожкова летал в Вену на встречу с Фирташем, а затем в Москву
21 жовтня 2017
Цена биткоина превысила $6000
21 жовтня 2017
Рейд на ісламістів у Єгипті: загинуло 14 поліцейських
20 жовтня 2017
У наметовому містечку біля ВР перебувають близько сотні активістів
20 жовтня 2017
Томаш Стемпнєвський: Проект Тримор'я має економічний, а не геополітичний зміст
20 жовтня 2017
Бартош Йозвік: Економічний простір держав Міжмор'я в перспективі має не менший потенціал, ніж Західна Європа
19 жовтня 2017
Маркіян Мальський про необхідність включення України у концепцію Міжмор'я
19 жовтня 2017
Верховна Рада схвалила медичну реформу
19 жовтня 2017
Каталонія проголосить незалежність, якщо її позбавлять автономії – ЗМІ


Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
ITC 29 серпня 2006

Балтія - Чорномор'я - Каспій: Контури антимонопольного альянсу

Олег Соскін
Директор Інституту
трансформації суспільства,
доктор економіки

"За Нашу і Вашу свободу!"

Ідея Балтійсько-Чорноморського альянсу народилася в Україні на початку XX сторіччя, після відновлення самостійності нашої більш як 1000-літньої держави. Українська Народна Республіка прагнула утворити Балтійсько-чорноморську вісь як перспективну конгломерацію новопрого-лошених незалежних країн. Проте в результаті окупації України радянською комуністичною Росією ця спроба зазнала невдачі. Цілком зрозуміло, що до кінця сторіччя не було об'єктивних і суб'єктивних умов для розробки та реалізації такого потужного євроатлантичного проекту ні на теоретичному, ні на практичному рівнях.

На зламі 80-90-х років, коли радянська імперія вже тріщала по всіх швах, опозиційні рухи Литви, Латвії та Естонії налагодили тісну співпрацю з демократичними силами України. "За нашу і вашу свободу!" - таким було гасло координації їхніх антиімпер-ських дій, зокрема в рамках Міжрегіональної групи депутатів на З'їзді народних депутатів тодішнього СРСР. Балтійські республіки першими домоглися відновлення незалежності, і їхнім народним фронтам активно сприяв у цьому Народний рух України на чолі з В'ячеславом Чорноволом. Пригадаймо, що в лавах численних демонстрантів на вулицях Вільнюса, Риги, Таллінна було чимало українців - як місцевих мешканців, так і спеціально прибулих із нашої країни.

Зі свого боку, вони діяльно допомагали суверенізації й унезалежненню нашої держави, глибоко усвідомлюючи, що імперія зазнає остаточного краху лише за умови скасування колоніального статусу України. Достатньо нагадати той факт, що в країнах Балтії, передусім у Литві, було віддруковано мільйони примірників газет, бюлетенів, брошур, плакатів, листівок НРУ та інших українських опозиційних структур.

Після проголошення незалежності України, а згодом Білорусі ідея альянсу колишніх західних колоній Росії не могла не реанімуватися. Балтійсько-Чорноморська вісь мала стати однією з політичних і економічних гарантій незворотності змін на пострадянському просторі. Спочатку ця ідея сприймалася вітчизняними елітами як порив кількох романтиків, зокрема Михайла Гориня, Івана Зайця, автора цих рядків. Але поступово вона опановувала мізками дедалі більшого числа політиків, аналітиків, журналістів.

Зрештою, її почали обговорювати в ЗМІ, зокрема в прямому ефірі радіостанції "Промінь".

Нам активно допомагали колеги в Польщі. А глобального резонансу ідея набула тоді, коли її підтримав видатний американський політолог Збігнєв Бжезинський. Він переконав як урядові кола, так і інші еліти Америки в перспективності Балтійсько-Чорно-морського альянсу країн почилого в Бозі соцтабору.

Так романтичний задум набув обрисів філософії шляху "з варяг у греки" на сучасному витку історичної спіралі розвитку Європи.

Шляхом "із варяг у греки"

Отже, крок за кроком, рік за роком ми підходили до етапу системних наукових розробок. 1993 року Інститут трансформації суспільства розпочав дослідження потенціальних можливостей і переваг Балтійсько-Чор-номорського партнерства (БЧП). Протягом другої половини 90-х років наш інститут розробив модель створення і функціонування такого партнерства в економічній царині. Ми показали, що основою Балтійсько-Чор-номорського економічного партнерства може стати потужна транзитно-транспортна система, що поєднує Балтію з Чорномор'ям. По суті, йдеться про відновлення системної транспортної економічної моделі "з варяг у греки" в умовах технологічно-інформаційної революції.

Паралельно ідеологи Балтійсько-Чорноморської вісі цілком логічно виходили на історико-філософські узагальнення. І досі в пам'яті мільйонів співвітчизників відлунює тодішній риторичний лейтмотив виступів Володимира Яворівського в парламенті, пресі, на радіо: "Що ми за народ такий?.." Він пояснював наші політичні й економічні провали відсутністю традицій тривалого державного буття українців.

Це так - якщо не брати до уваги добу Київської Русі. Але ж історія великокняжої держави Олега, Ігоря, Святослава, Рівноапостольських Ольги і Володимира, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, короля Данила Галицького цілковито належить українському народові. Росія може претендувати на неї не більшою мірою, ніж Романія (Румунія) на спадщину Роми (Риму)...

Аналіз економічних і геополітич-них факторів більш як 500-літньої державності Давньої Русі навів мене на таку думку. Український народ відігравав одну з провідних ролей у Європі та світі тоді, коли наша країна перебувала в силовому полі відносин Північ - Південь. Іншими словами, якщо уявити систему координат із точкою перетину в Києві як слов'янському Єрусалимі, то саме ця вісь кординат визначає торговельно-економічну і геополітичну велич нашої державності, нашої держави. І шлях "із варяг у греки", контрольований нею, - наочне вираження цієї закономірності.

Далеко не випадково школа видатних російських історіософів-євразій-ців відводила ключову роль Києву й Україні в долі Російської імперії. Адже хто володіє українською землею - той панує в Європі. Тому протягом багатьох сторіч, із незапам'ятних часів, точиться боротьба за Україну.

Георгій Федотов у праці "Три столиці" (маються на увазі Петербург, Москва і, звичайно, Київ) розпачливо писав: "Ми самі в недавньому минулому легко відрікалися від київської слави і безслав'я, ведучи свій рід з Оки і з Волги. Ми самі віддали Україну Груше-вському й підготували самостійників. Чи стояв Київ коли-небудь у центрі нашої думки, нашої любові?" А між тим: "Кіммерійці, скіфи, люди, що не мають імені для нас... І серед них, древніші всіляких скіфів, ті таємничі "трипільці", які обпалювали тут горщики на своїх "майданчиках", перш ніж спуститися на Балкани, щоб будувати на берегах архіпелагу Егейську культуру. Вже можна думати, що Київські гори були батьківщиною майбутніх еллінів. Із цих пагорбів, із черепками в руках, мабуть, легше, аніж деінде, окинути оком найстародавнішу історію Європи" (Париж, 1926).

Це євразійська, великоросійська точка зору, яка по-своєму підтверджує споконвічність нашого руху по осі ординат. Адже, якщо виходити з наших національних інтересів, треба мати на увазі: розгортання української історії по осі абсцис незмінно призводить до плачевних наслідків. До втрати незалежності, до колоніального статусу, до духовної катастрофи, до геноциду.

Я в цілому позитивно сприймаю теорію пасіонарності "останнього євразійця", як він сам себе називав, Лева Гумильова. А проте і його, сина поетів росіянина Миколи Гумильова та українки Анни Ахматової (Горенко), часто-густо підводили рецидиви імперського патріотизму. З одного боку, він визнавав "глибину різниці між давньою, Київською, і Московською Руссю. Вона не менша, ніж між Римом цезарів і Римом пап: і там, і тут вона не в культурі, а в моралі і звичаях, тобто в поведінкових стереотипах, отже, в етногенезі, а не в модифікаціях інститутів: держави, церкви, становості, архітектури тощо". Водночас учений зі світовим іменем дозволяв собі у фундаментальному дослідженні "Давня Русь і Великий Степ" зневажливо цитувати "українських націоналістів" М. Костомарова, В. Антоновича, а особливо М. Грушевського, які писали про віковічну загрозу українству саме зі Сходу.

Не можу не погодитися з Л. Гумильовим щодо колосальної ролі Орди і загалом азійських країн та етносів у творенні Московії. Але ж євразійський чинник творення цієї держави паралельно руйнував Україну...

Завжди, коли головні фактори нашої історії формувалися в силовому полі осі Схід - Захід, ми із суб'єкта європейської та світової геополітики перетворювалися на об'єкт. Зрештою, ставали жертвами непомірних імперських амбіцій сусідів.

Реаніматор євразійства Олександр Дугін, який очолює Євразійську партію Росії, прогнозує, що Україна має розпастися на шість осколків. На мій погляд, це не виключено - саме за тієї умови, якщо пріоритетними орієнтирами Української держави стануть контрапункти на паралелі, а не на меридіані. Трагічний досвід нашої історії свідчить: вона виживе і ввійде до числа найрозвиненіших, а нація процвітатиме лише в тому разі, якщо ми доможемося примату "меридіанного" геополітичного руху в часі і просторі глобалізованого світу.

На превеликий жаль, у часи правління Леоніда Кучми було втрачено колосальні можливості для виходу України в лідери Балтійсько-Чорноморського регіону. Адже ще 1992 року Азербайджан, Албанія, Вірменія, Греція, Грузія, Росія, Румунія, Туреччина, Україна підписали на саміті в Стамбулі Декларацію про заснування Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). У статусі спостерігачів до неї приєдналися середземноморські Італія, Ізраїль, Єгипет, Туніс, Франція, балтійська Польща, а також придунайські Австрія і Словаччина, які не мають прямого виходу до моря.

Як не дивно, з часом інтереси України в ОЧЕС стали представляти політики явно проросійської орієнтації. Надзвичайно вигідні інвестиційні проекти чахли в нетрях тодішньої виконавчої влади, переповненої багнетами "п'ятої колони".

Наведу показовий приклад такого саботажу. Україна і Туреччина уклали угоду про щорічну купівлю нами 25 млн тонн близькосхідної нафти, яка мала надходити новим транстурецьким трубопроводом Джейхан-Сам-сун. Проросійське лобі зробило все, щоб цей документ не був ратифікований Верховною Радою, і персональну відповідальність за це несе, на моє тверде переконання, тодішній президент Кучма, який маніпулював депутатами, як циган сонцем...

Плюс "шовковий шлях"

Проте неоколоніальні спроби "білорусизації" України, які згодом зазнали ганебної поразки від велелюдного Майдану, лише гальмували об'єктивний процес. Уже в другій половині 90-х років українська суспільна думка утвердилася в реальності ідеї, яку новий, значною мірою малоросійський, політикум на чолі з Леонідом Кучмою усе ще не сприймав. Категорично. Як його тодішній радник я подавав аналітичні записки щодо перспективності "меридіанного", передусім економічного, альянсу, проте незмінно зазнавав невдачі в просуванні ідеї на рівень державного Олімпу.

Водночас Інститут трансформації суспільства йшов далі. Ми обгрунтували логічність поєднання нововід-творюваних шляху "з варяг у греки" і "Великого шовкового шляху".

Етноісторичне підґрунтя розширення БЧП до Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського партнерства знаходимо в працях того ж несприйнятливого навіть для найвидатніших російських історіософів Михайла Гру-шевського. Він аргументовано показав, що історія вихлюпнула хвилі українства, яке сторіччями - з відпливами і припливами - опановувало південні простори аж до Каспійського узбережжя. Незважаючи на асиміляційні й етноцидні процеси, значна частина населення Північного Кавказу зберігає українську сутність і хоче бути в духовній орбіті Києва.

Економічним чинником структурування Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського партнерства стала необхідність подолання монополії Росії на постачання енергоресурсів пострадянським країнам і Європі загалом. Ринок диктує необхідність диверсифікації енергетичних моделей і транспортних коридорів.

I 1996 року Україна стала учасником проекту відродження Великого шовкового шляху під офіційною назвою ТКАСЕСА ("Транспортний коридор Європа - Кавказ - Центральна Азія"). А вже наступного року в Страсбурзі Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова оформили інтеграційний проект ГУАМ (певний час його членом був також Узбекистан). Десятирічний ювілей ГУАМ зустрічає вже у визнаному світовою спільнотою міжнародному статусі, набутому під час Київського саміту в квітні 2006 року, під офіційною назвою "Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ".

Характерна обставина: бажання ввійти до числа її членів висловили Литва, Польща, Румунія, Болгарія. Не менш важливо, що центром цього альянсу визнано Київ: на саміті вирішено розташувати штаб-квартиру ГУАМ у столиці України.

Таким чином, ідея поєднання "Шляху з варяг у греки" з "Великим шовковим шляхом", яка ще півтора десятиліття тому сприймалася в метафоричному плані, кодифікувалася на рівні міжнародної регіональної організації. На наших очах структурується Балтійсько-Чорноморсько-Ка-спійське партнерство, покликане об'єднати на сучасному етапі ключові транзитні держави Європи. Але, якщо працювати далі в цьому напрямі, потрібно думати про розширення ГУАМу як у південному, так і в північному напрямках. Ідеться, передусім, про Туреччину і Норвегію як членів НАТО. Це дасть змогу забезпечити довготривалу геополітичну стабільність у всьому Балтійсько-Чорноморсько-Каспійському ареалі.

Добудова геоекономічної структури Балтійсько-Чорноморсько-Ка-спійського партнерства геополітич-ною складовою дасть змогу створити на Європейському субконтиненті могутній альянс. Забезпечення ефективності його місії в регіоні на перетині інтересів ЄЄ і Росії зумовить остаточний розпад СНД, повноправним членом якої Україна так і не стала, та повний провал неоколоніального проекту Єдиного економічного простору. Це сприятиме також трансформації диктаторського режиму О. Лукашенка в Білорусі, яка згодом також може приєднатися до БЧКП. До речі, нещодавно сам він, учергове переконавшись у нерівноправності суб'єктів т. зв. "союзної держави Росії і Білорусі", перейшов до декларацій щодо ди-станціювання від Москви. І тим самим знову випередив опозицію, перехопивши в неї незалежницькі й - у підтексті - проєвропейські гасла...

Таким чином, від БЧКП Україна отримує чимало переваг як важлива фігура на шахівниці цивілізаційних, політичних і економічних партій у Європі й усьому світі. Передусім, вона реально стає регіональним лідером на перетині координат Схід - Захід і Північ - Південь.

Багато-, дво-, одновекторність?

Останнім часом опозиційні сили, виступаючи проти офіційно схваленого парламентом ще 1993 року курсу на членство України в НАТО і ЄС, реанімують кучмівські гасла багато- і двовекторності зовнішньої політики. Проте, на мій погляд, багатовекторну політику можуть впроваджувати лише країни з розвинутим та ефективним економічним потенціалом і визначеним геополітичним статусом -США, Франція, Великобританія, Японія та деякі інші. Натомість Україна, яка, хоч і набула статусу країни з ринковою економікою, але займає одне з останніх місць у Європі і світі за рівнем економічного розвитку, не повинна і не спроможна реалізовувати зовнішню політику за кількома - подеколи абсолютно протилежними -векторами.

Більше того, ми не можемо здійснювати навіть двовекторну ("паралельно рухатися до ЄС і ЄЕП") політику. Адже будь-який шлях одночасно "на два боки" здатний породити негативний (взаємопоглинаючий) ефект. Тут, на мою думку, доречна аналогія з принципом роботи маятника: йдучи на Схід (у нашому випадку - до Росії), доходиш до певної межі, а потім знову повертаєшся до центру, гасиш свою енергію і починаєш прямувати на Захід, де знову доходиш до межі, гасиш енергію і повертаєшся до центру. Така політика неперспективна: вона загрожує постійним взаємо-погашенням енергії, тобто пріоритетів, напрацювань, ініціатив тощо.

Слід зазначити, що всі сусідні країни, розташовані на захід і південь від України, чітко дотримуються одно-векторної політики. Вона орієнтується на формування євроатлантичної моделі та євроінтеграцію в рамках світового контексту, тобто трансатлантичного напрямку розвитку.

Зрозуміло, що за такого геополі-тичного розкладу Україна не сприйматиметься світовою спільнотою, відторгатиметься від неї. З огляду на це для нашої держави сьогодні є тільки один прийнятний варіант розвитку -побудова євроатлантичної моделі, курс на європейську інтеграцію (не декларований, а дійсний). А це означає проведення одновекторної політики. Жодного іншого, альтернативного сценарію розвитку для України в геополітичному і геоекономічному плані не існує.

Російський вектор не може вважатися стратегічним для нашої країни, оскільки він тягне державу в імперське минуле, що сьогодні відновлюється у РФ за сучасними схемами та конструкціями. Безумовно, ніхто не стверджує, що Росія не повинна бути присутня в наших геополітичних стратегіях. Навпаки, вона має зайняти там належне місце - рівноправного партнера України, що співпрацюватиме з нею, виходячи з політико-економічної доцільності та принципів мирного співіснування. Разом з тим відносини з цією країною в жодному разі не можуть бути домінантами нашої зовнішньої політики, оскільки це, як засвідчує практика, призводить до утиску незалежності та применшення геополітичної ролі України, до її економічного, інформаційного, політичного пригноблення.

Отже, розбудова Балтійсько-Чор-номорсько-Каспійського партнерства має стати найбільшим геополітичним і геоекономічним пріоритетом для України. В сучасних умовах ідеться, передусім, про формування економічного альянсу країн ареалу.

БЧКЕА: від теорії - до практики

Налагодження тісних економічних зв'язків між державами Балтії, Чорномор'я і Каспію дасть нам змогу:
-утвердити на теренах держави євроатлантичну модель розвитку соціально-економічної системи;
-прискорити економічне зростання через входження на український ринок цивілізованого бізнесу та професійного менеджменту;
-забезпечити всебічне поширення приватної власності та ділової ініціативи;
-сформувати потужний середній клас приватних власників;
-піднести соціальний прогрес, а відтак підвищити рівень життя населення.
Для створення Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського економічного альянсу (БЧКЕА) потрібна широкомасштабна координація механізмів функціонування національних ринків країн цього регіону. На мій погляд, вона має відбуватися за такими основними напрямами:
1) усунення обмежень на торгівлю товарами та послугами;
2) ліквідація перепон для вільного пересування фізичних осіб;
3) формування спільного ринку капіталу, його вільний ввіз та вивіз;
4) створення спільних підприємств;
5) формування єдиного ринку праці;
6) утворення спільних комерційних та інвестиційних банків, страхових компаній, пенсійних фондів тощо;
7) створення спільних сировинних та фондових бірж;
8) вільне відкриття банківських рахунків фізичними та юридичними особами;
9) створення спільних зон вільної торгівлі, консигнаційних складів;
10) забезпечення підтримки на міждержавному рівні малого та середнього приватного бізнесу;
11) дотримання єдиної міграційної політики;
12) розвиток спільної виробничої інфраструктури (шляхи, зв'язок, телекомунікації);
13) співпраця в галузі туризму;
14) зближення національних цивільних кодексів;
15) організація безвізового проїзду таін.

Сьогодні формування БЧКЕА - вже не просто ініціатива, що перебуває на рівні теоретичних розробок, а реальний процес. Його активізації сприяє проведення численних міжнародних заходів і зустрічей як на найвищому рівні, так і між підприємцями, під час яких виробляються конкретні напрямки і механізми балтійсько-чорноморсько-каспійського партнерства.

Результатами цих зустрічей стали конкретні домовленості з керівниками держав вищезазначених басейнів. Зокрема - про стратегічно важливе для України утворення нафтоенерге-тичного консорціуму з постачання каспійської нафти (на базі нафтотер-міналу "Південний" під Одесою і нафтопроводу Одеса - Броди - Адамова Застава -Плоцьк - Гданськ). В утворенні консорціуму зацікавлені також скандинавські країни. Стає очевидним, що створення БЧКЕА відповідає інтересам багатьох країн, однак процес його формування потребує об'єднаних зусиль і системного підходу.

Модулі партнерства

Настав час систематизувати все, що вже напрацьовано у сфері співпраці країн Балтії, Чорномор'я, Каспію, і з'єднати різні модулі в єдину систему.

Перший модуль - транспортний. Він стосується наземних перевезень і відповідної інфраструктури. Йдеться, передусім, про налагодження безперешкодних вантажних і пасажирських перевезень і формування єдиної залізничної системи - з Північної Європи, Балтії, вздовж осі Білорусь -Польща - Україна - Південь, через Чорне і Каспійське моря з виходом у Центральну Азію.

Неабияку роль у цьому плані відіграє розбудова панєвропейських транспортних коридорів та інфраструктури автошляхів, які зв'яжуть регіон з Півдня на Північ. Створення вздовж Балтійсько-Чорноморської осі єдиної транспортної системи - важливе підґрунтя формування економічно потужної регіональної спільноти.

Другий модуль - розбудова системи міжнародних нафтогонів. Цю проблему, на мій погляд, необхідно розглядати у контексті формування міжнародного нафтового консорціуму, який би перетворив Чорне море на світовий ринок нафти, куди надходила б у нормальних промислових обсягах каспійська нафта, а згодом і нафта з країн Перської затоки, насамперед іракська (через Туреччину). Однак така схема запрацює, якщо буде побудований транстурецький нафтопровід Джейхан - Самсун.

З іншого боку, незалежні українські експерти висловлюють занепокоєння тим, що нині в Україну входить потужний російський капітал, який захоплює українські нафтопереробні і нафтохімічні заводи. Приміром, російська нафтова компанія "ЛУКойл" викупила Одеський нафтопереробний завод і фактично закрила Одеську нафтогавань для поставок нафти з країн ОПЕК.

"ЛУКойл" є також співвласником нафтохімічного концерну "Оріана" в Івано-Франківській області, що завдає величезного удару по системі Балтійсько-чорноморського нафто-транспортного коридору. Якщо додати, що Тюменська нафтотранспортна компанія сьогодні фактично перебрала до рук Лисичанський нафтопереробний завод, на Херсонському НПЗ хазяйнує "Казахойл", ряд російських компаній змагається за Дрогобицький, Надвірнянський нафтопереробні заводи, то стає очевидним, якому вектору в зовнішній політиці України надавала перевагу стара влада. Така проросійська позиція та зволікання із формуванням міжнародного нафтового консорціуму, який забезпечить швидкий нафтопотік з Каспію через Україну, Польщу до країн Заходу, суперечила інтересам національної безпеки. Нова влада має активніше виправляти ситуацію на користь Української держави.

Третій модуль - формування газових транспортних потоків у Балтійсь-ко-Чорноморському регіоні. Нині в цій сфері постало чимало гострих проблем. Однак мусимо зазначити, що в разі скоординованої позиції України та Польщі стосовно транспортування російського газу, Росії доведеться прийняти умови обох країн і припинити тиск, здійснюваний на них сьогодні.

Четвертий модуль - перетворення Чорного моря на комплексну систему поромних перевезень. Потрібно докласти зусиль, аби зробити Чорне море за рівнем поромних перевезень подібним до Балтійського моря. Згодом це стане ключовим завданням, що потребуватиме кваліфікованого вирішення. Адже розширення системи поромних шляхів у басейні Чорного моря (в Україні та інших країнах, які розташовані на його узбережжі) фактично з'єднає всю Європу - від Скандинавії до Туреччини і Балкан.

Більше того, це дасть вихід на тран-сафриканський транспортний коридор - аж до ПАР. У цьому випадку Україна матиме змогу стати прикладом нового підходу до розв'язання глобальної проблеми відносин Північ -Південь.

П'ятий модуль - формування механізмів скоординованого функціонування фінансових систем, створення спільних банківських центрів на території Балто-Чорномор'я.

Посилити співпрацю

Ключова роль у процесі формування нового економічного альянсу належить скандинавським країнам. Утворення скандинавської гілки БЧКЕА сприятиме зміцненню системи загальної безпеки, впровадженню демократичних цінностей та підтримці суспільно виправданих економічних перетворень на обширах єдиної Європи.

Швеція налаштована на співпрацю і допомогу тим країнам, які прагнуть членства в ЄС. Це держава з потужним національним капіталом і високими технологіями, які можна інвестувати в Україну. Вже сьогодні на українському ринку працює чимало відомих шведських компаній ("АГА", "СКФ", "Ерікссон", "Сереалія" тощо), які проторували до нас шлях і не звертають з нього. Разом з тим обсяги торговельного взаємообігу й інвестицій між нашими країнами поки що незначні. Сьогодні потрібно докласти зусиль, передусім Україні, в напрямі створення нормального, прийнятного для західного бізнесу правового та інвестиційного клімату, аби реалізувати ділові можливості обох країн.

Це стосується також Норвегії - члена НАТО, однієї з ключових держав у реалізації ініціативи формування економічного альянсу, а також проекту постачання каспійської нафти та нафти Північного моря до Європи. Вона володіє великими запасами нафти та газу, які можна постачати в Україну.

Сьогодні Норвегія має конкретні інтереси у регіоні, а саме:
-може експортувати газ до балтійських і чорноморських країн, значною мірою покриваючи їхні потреби в цьому ресурсі;
-норвезькі компанії беруть участь у видобутку нафти на азербайджанському шельфі Каспійського моря;
-через значне позитивне сальдо в зовнішній торгівлі країна є потужним інвестором для держав із перехідною економікою.

Нині на українському ринку вже присутні деякі норвезькі компанії, які вклали в українську економіку інвестиційні ресурси. Наприклад, норвезький телекомунікаційний гігант "Теленур" придбав 35% акцій компанії "Київстар", інвестувавши $65 млн.

Проте, на жаль, є і негативні приклади, які дискредитують нашу державу в очах світового співтовариства. Йдеться про всесвітньо відому компанію "Норск гідро", яка має представництва більш ніж у 100 країнах світу, є лідером на світовому ринку мінеральних добрив та алюмінію, а також видобуває нафту і газ. Компанія вела переговори з українською стороною щодо співробітництва у перевалці хімічних вантажів через термінал порту "Південний" Одеської області. За ініціативою "Норск гідро" було створено спільне українсько-норвезьке підприємство з будівництва терміналу, призначеного для експорту мінеральних добрив ("Норск гідро" було передано 49% акцій СП). Сюди компанія інвестувала близько $15 млн., призначених на будівництво об'єкта і закупівлю сучасного обладнання. Але згодом "Норск гідро" було усунено з утвореного СП "Трансінвестсервіс". Його засновниками стали Фонд державного майна України (68% акцій), фірми "Федкомінвест", "Колорадо фін" та "Пріямус" (по 9,5%), а також деякі фізичні особи.

Окрім того, "Норск гідро" виявляла інтерес до співпраці з Миколаївським глиноземним заводом, продукція якого могла б постачатися на алюмінієвий завод компанії "Норск гідро" в Норвегії. Перспективним могло б бути і співробітництво з "Норск гідро" щодо видобутку нафти і газу на українському континентальному шельфі в Чорному морі.

Варто також не забувати, що "Норск гідро" є напівдержавною норвезькою компанією, тому брутальне ставлення до неї в Україні сприймається в Норвегії негативно. Зрозуміло, що це відповідним чином позначається на світовому іміджі України, а також на перспективах співробітництва з Норвегією стосовно реалізації проекту постачання нафти з Каспію до Європи та норвезького газу в Україну.

Серед пострадянських країн регіону Балтійського моря, з найбільш успішно і динамічно розвивається Латвія. За показниками кредитоспроможності Латвія перебуває серед економічно сильних країн Центральної і Східної Європи. Економічні успіхи Латвії підтверджені міжнародними агентствами кредитних рейтингів ще на рубежі століть: 1999 року Зіапсіагсі & Роог'з присвоїв їй кредитний рейтинг ВВВ, а 2000 року РІТСН ІВСА підтвердило показник ВВВ, указавши на економічну стабільність Латвії та здатність її економіки протистояти зовнішнім ворожим впливам.

З огляду на це Україні дуже важливо встановити з цією країною повнокровний двосторонній економічний діалог як основу солідарного розвитку в регіональному форматі.

Велике значення має для України розширення добрих стосунків із Естонією, яка завдяки винятково вигідному географічному розташуванню є природним мостом до Фінляндії та інших держав Скандинавії. Між Естонією і Україною укладено договори про безвізові стосунки, уникнення подвійного оподаткування, вільну торгівлю. Стосовно останнього документу естонська сторона мала до української певні претензії. Йдеться про запровадження Україною дискримінаційних заходів, які суперечать договору. А такі кроки неприпустимі, особливо на тлі заходів економічного тиску на Україну з боку Росії...

Деякі проблеми українсько-естонських відносин виникли і на рівні міст. Так, започатковані Одесою і Таллінном взаємовідносини були закріплені в Договорі про партнерство між двома містами. Але тоді міський голова Одеси Едуард Гурвіц не надав цьому питанню належної уваги і фактично провалив взаємовигідне починання. Керівництво Таллінна готове до активізації співробітництва. Тож надзвичайно важливо, щоб пан Гурвіц, який знову став мером Одеси, реанімував попередні домовленості з міською владою естонської столиці і наповнив договір конкретним змістом.

Дедалі пріоритетнішим партнером для України стає Польща.

Виклики початку XXI сторіччя вимагають від України активніше створювати реальні практичні механізми співпраці з нею. Для цього, на мій погляд, потрібно рухатися за такими напрямками:

1.Активізувати співпрацю у сфері інвестиційної та страхової діяльності.
Надати Польщі режиму найбільшого економічного сприяння у сфері бізне су і входження польських інвестицій на територію України.
2.Утворити спільні українсько-польські банки-"катамарани" (їх статутний фонд має складатися з двох частин: 50% - український капітал, 50% -польський). Вони обслуговуватимуть зовнішньоторго вельний обіг між Україною та Польщею, а також здійснюватимуть спільні інвестиційні проекти.
3. Створити спільні українсько-польські прикордонні торговельні точкові зони з єдиною комунікаційною інфраструктурою, консигнаційними складами, транспортними коридорами (за підтримки міської влади).
4.Сформувати єдині транспортні системи: нафто- та газогони, авіа- та залізничне сполучення, автошляхи.
5.Засновувати українсько-польські підприємства, які реалізовували б спільні проекти з інвестування промисловості, навчання, консультування тощо (для цього на центральному рівні слід усунути всі перепони).
6.Вивчити питання щодо утворення в містах України та Польщі спільних консультативних рад ділового партнерства (на кшталт Балтійської асамблеї), куди входили б представники міської влади, керівники приватних та приватизованих державних підприємств і банків, для узгодження дій та проведення різнопланових спільних акцій.
7.Сприяти заснуванню українсько-польських агенцій міського розвитку, метою яких є формування спільного українсько-польського бізнес-середо-вища, налагодження та розвиток партнерських відносин між представниками місцевої влади та ділових кіл обох країн; лобіювання змін щодо поліпшення бізнес-умов в Україні та Польщі; сприяння піднесенню економіки регіону шляхом розвитку малого та середнього підприємництва тощо.

Надзвичайно важливим є створення єдиного транспортного терміналу на українсько-польському кордоні, що, до речі, всіляко підтримує уряд Нідерландів. Це дозволить значно пришвидшити перетин кордону, збільшити обсяги перевезень як польських, так так і загальноєвропейських вантажів.

У цьому контексті важливу роль відіграє співпраця України з Туреччиною як державою, що дає нам можливість вийти в район Перської затоки (Іран, Ірак), а також арабські країни Близького Сходу і Північної Африки (Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Бахрейн, Лівія тощо), які добувають та транспортують нафту.

Зрозуміло, що геополітична ситуація в цьому регіоні сьогодні складна. Але нафта є нафта. І Україні, щоб забезпечити енергетичну незалежність, слід усвідомити, що транстурецький трубопровід Джейхан - Самсун для нас буде надзвичайно важливим. Слід комплексно проаналізувати питання про участь України в його будівництві.

РАДНИК ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Тел. 291-54-59




29 грудня 1998 р.

Президентові України
п. Кучмі Л.Д.


Матеріал №10



Про необхідність звершення першої черги будівництва нафтотерміналу "Південний" та нафтопроводу Одеса - Броди



Характеристика проблеми
Для гарантування енергобезпеки України РНБО розробила ряд стратегічних заходів, головним з яких є реалізація проекту будівництва нафтотерміналу "Південний" і нафтопроводу Одеса - Броди. Втілення у життя цього проекту набуває величезної ваги для майбутнього України, позаяк забезпечує альтернативну систему нафтопостачання нашої держави.

4. Доручити СБУ ретельно розібратися з діяльністю першого віце-прем'єра А.Голубченка, з'ясувати, чи має він рахунки в іноземних банках, і в чому полягають бізнесові інтереси п. Голубченка та його сім'ї.

5. Дати доручення Кабінету Міністрів провести переговори з компанією "Бі-Пі Експлорейшн" і розглянути її пропозиції щодо розвідування, освоєння родовищ та видобування газу з українських надр на Чернігівщині, а також щодо будівництва у цьому регіоні заводу з перероблення природного газу у зріджений газ; укласти від імені України відповідні угоди з "Бі-Пі Експлорейшн" про створення спільного підприємства з видобування, перероблення і реалізації газу. (Компанія "Бі-Пі Експлорейшн" готова сьогодні інвестувати в Україну до $2 млрд. для реалізації вищезазначених проектів. Слід також додати, що зріджений газ сьогодні і на тривалу перспективу залишатиметься високоліквідним товаром, потреба в якому як в Україні, так і в усьому світі є вельми значною.)

6. Доручити економічному управлінню Адміністрації Президента вивчити і проаналізувати дослідження перспектив використання Дніпро-Донецького газового басейну в Україні, проведені компанією "Бі-Пі Експлорейшн". (За її оцінками, за сприятливих умов для інвестування і правильного технічного підходу, щорічний видобуток газу з цього басейну до 2015 р. може досягти 50 млрд. куб. м як за рахунок відкритих, але не розроблених резервів, так і за рахунок потенціалу розвідки нових родовищ. "Бі-Пі Експлорейшн" вважає, що досягнення максимальних показників видобутку газу з Дніпро-Донецького басейну потребуватиме значних зусиль щодо розвідки та розробки родовищ. включаючи застосування нових технологій, тому Дніпро-Донецький газовий басейн потребуватиме близько $10 млрд. інвестицій).

З повагою
Олег СОСКІН



Ареал світового енергоринку

Отже, існують об'єктивні умови для утворення Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського економічного альянсу як другого дивізіону Європейського Союзу. При цьому Україна повинна керуватися інтересами національної безпеки, і передусім її економічною та енергетичною складовими. Найважливішим національним інтересом нашої держави є формування оптимальної енергетичної політики, яка передбачає подолання енергетичної залежності від Росії, визначення альтернативних джерел постачання енергоресурсів у країну. Україна повинна вибудувати незалежну енергетичну підойму для свого розвитку. Це означає, що обсяг енергоресурсів, які надходить на українську територію з будь-якого джерела, не може перевищувати 30%. Сьогодні ж наша держава як колишня колонія Росії залежна від РФ і за нафтою, і за газом фактично на 90 відсотків. З цим миритися просто неможливо: така ситуація гальмує розвиток України в європейському напрямку - як майбутнього члена Європейського Союзу і НАТО. Розв'язання проблеми є нагальним та доленосним.

При цьому нам необхідно враховувати, що Росія в найближчі 5-10 років не зможе виконувати функцію стратегічного постачальника нафти. Адже їй самій невдовзі доведеться вирішувати проблему забезпечення своєї економіки і експортного потенціалу нафтою, яку вона буде вимушена добувати в дуже складних умовах, що вимагатиме величезних інвестиційних ресурсів. Не слід відкидати і впливу зовнішнього чинника: кон'юнктура на світовому ринку нафти постійно змінюватиметься. Названі об'єктивні чинники - внутрішні й зовнішні - вимагають від України формування альтернативних джерел і побудови нової системи нафтозабезпечення.

З огляду на це дуже важливим для України є формування світового ринку нафти в ареалі Каспію - Чорномор'я - Балтії. Велику роль у цьому процесі може відіграти розбудова системи нафтопроводів, що протягнуться від Каспійського і Чорного морів до Балтійського, а також транстурецького нафтогону Джейхан - Самсун із виходом на південні моря в район Перської затоки. Це дасть можливість нафті з країн цього регіону вийти в район Чорного моря.

Зрозуміло, що самотужки Україні ці проблеми вирішити неможливо. Досвід, набутий нами під час будівництва української частини Євразійського нафтотранспортного коридору Одеса - Броди і Одеського терміналу, засвідчує, що без надійних партнерів і точних розрахунків годі й сподіватися на ефективність проекту. Відтак потрібно якнайшвидше утворити міжнародний консорціум з експлуатації нафтопроводу Одеса - Броди. Однак виникає питання: хто буде власником цього підприємства і кому належатиме контрольний пакет акцій? Відомо, що система державної власності довела свою неефективність, тому консорціум має спертися на приватний капітал провідних нафтових компаній. Провідну роль у ньому мають відігравати Україна, Польща, інші країни Балтійсько-чорноморського регіону, Сполучені Штати Америки, ЄС.

В ареалі Балтії, Чорномор'я, Каспію функціонують переважно країни пострадянського простору. Їхній сукупний потенціал разом з Туреччиною за критерієм економічного розвитку та кількістю населення є дуже потужним. Цей регіон має всі підстави для того, щоб сформувати ємний ринок з величезним потенціалом зростання, який у дедалі більшій кількості потребуватиме енергетичних ресурсів, передусім нафти і газу.

Щоб здійснювалося нормальне постачання нафти, зокрема з Перської затоки, воно має підкріплюватися відповідними військово-політичними чинниками. Наприклад, ситуацію в Середземному морі стабілізує наявність шостого флоту Сполучених Штатів Америки. Оскільки Туреччина є південним флангом Північноатлантичного альянсу, Польща, Угорщина і Чехія - східним, а країни Балтії і Норвегія - північним, Україна, яка будуватиме нову модель співпраці в енергетичній галузі, зможе оптимально використати геоекономічний та геополітичний фактори.

Е

Таким чином, за сучасних геополітичних умов та викликів потрібно приділяти дуже серйозну увагу створенню практичних механізмів тісної економічної співпраці між країнами регіону. Утворення Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського економічного альянсу дозволить:

по-перше, збалансувати геополітичну будову Європи, урівноваживши вектори "Захід - Схід" та "Північ - Південь";
по-друге, надати нових імпульсів розвитку євроатлантичної безпекової системи;
по-третє, закласти надійні економічні підвалини наступальної зовнішньої політики України і забезпечити конкурентоспроможність нашого народного господарства на європейському і світовому ринках;
по-четверте, Україна зможе утвердитися в статусі регіонального лідера.

Часопис "Євроатлантика" №2'2006


   [версія для друку]
 [обговорити на форумі]  [підписатися на матеріали]
Новини України   RSS
Проект „Вибір народу України”
30 жовтня 2017
Подписывайтесь на канал Олега Соскина в Youtube
30 жовтня 2017
У Львові відбувся круглий стіл щодо перспектив проекту Міжмор‘я
30 жовтня 2017
Народний капіталізм: економічна модель для України" Олега Соскина в английской версии
30 жовтня 2017
Народний капіталізм: економічна модель для України
29 жовтня 2017
У Львові оголосили про створення ініціативної групи для формування східного дивізіону проекту Міжмор‘я
20 жовтня 2017
Польща та Україна продовжують розширювати військове співробітництво
19 жовтня 2017
У Польщі народжується більше других і третіх дітей у сім’ї
Новини міст   RSS
Проект „Українські міста в Інтернеті”
20 жовтня 2017
33-тонна бойова машина "Страж" - нова розробка Житомирського бронетанкового заводу
Житомир
20 жовтня 2017
В Житомирській області знімають мультфільм, що претендує на світову славу
Житомир
20 жовтня 2017
У Житомирі поліцейські та десантники говорили про законодавство щодо особистого володіння зброєю
Житомир
20 жовтня 2017
Вишгород :Початок є. Продовження буде!
Вишгород
20 жовтня 2017
Скадовськ:Шпигунський» безпілотник на Херсонщині виявився іграшкою
Скадовськ
20 жовтня 2017
Ромни
20 жовтня 2017
Рішення №331 від 19.10.2017 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 09.12.2016 №391 “ Про встановлення тарифів на послуги центрального водопостачання та водовідведення”
Золотоноша
19 жовтня 2017
План роботи виконавчих органів міської ради з 20 жовтня по 22 жовтня 2017 року
Новоград-Волинський
19 жовтня 2017
У Новограді-Волинському відбулися відкриті змагання з "Street Workout Closing Season"
Новоград-Волинський
19 жовтня 2017
Інформація про якісний стан р. Случ у створі поверхневого питного водозабору м. Новоград-Волинський за III квартал 2017 року
Новоград-Волинський
Новини Києва   RSS
Проект „КИЇВ - інформаційно-аналітичний сервіс столиці України”
21 жовтня 2017
Балашов: Гацько, Залищук, Гриценко, Найем, Катеринчук, Шабунин попиарились и ушли
21 жовтня 2017
В Украину едет посланник Трампа по Донбассу - источник
21 жовтня 2017
Мадрид запроваджує пряме правління у Каталонії
21 жовтня 2017
Кабмин Испании отстранил от должности президента Каталонии и все его правительство
21 жовтня 2017
Украденную на Оболони девочку нашли. Все что известно о похищении
21 жовтня 2017
Двух похитителей младенца на Оболони видели в Вышгороде. Фото подозреваемых
21 жовтня 2017
В Киеве задержали провокатора, который шел на митинг со снайперской винтовкой и пистолетом
21 жовтня 2017
Дубинский: Зам Гонтаревой Рожкова летал в Вену на встречу с Фирташем, а затем в Москву
21 жовтня 2017
Чоловік з ножем напав на людей в Мюнхені, багато поранених
21 жовтня 2017
В США собирают подписи за импичмент Трампа
TyTa